- протидіяти
- counteract
Англо-український і українсько-англійський словник з аналітичної хімії. — Севастополь: «Вебер». В.В. Рафалюк, О.М. Ловягін . 2002.
протидіяти
Look at other dictionaries:
протидіяти — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
протидіяти — і/ю, і/єш, недок. Спрямовувати дію проти кого , чого небудь, діяти всупереч комусь, чомусь. || Спрямовуватися проти іншої дії (про дію) … Український тлумачний словник
протидіяти — (кому чому спрямовувати дію проти кого / чого н., чинити всупереч комусь / чомусь), протистояти, противитися, повставати (проти кого чого), протиборствувати; саботувати (що й без додатка приховано) … Словник синонімів української мови
протидіючий — а, е. Дієприкм. акт. теп. ч. до протидіяти … Український тлумачний словник
протидіяння — я, с. Дія за знач. протидіяти … Український тлумачний словник
опір — I о/пору, ч. 1) Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2) Здатність протистояти, протидіяти кому , чому небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3) спец. Властивість, здатність чого небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила,… … Український тлумачний словник
про... — Префікс, що вживається для творення слів з новим різним значенням. Слова ці, в більшості, мають те саме звучання і значення що й в українській літературній мові, і відрізняються тільки наголосом, напр.: проахати, пробавити, пробачити, пробачливий … Словник лемківскої говірки
опір — 1) (протидія кому / чому н.; боротьба з кимось / чимось), спротив; відсіч (рішуча протидія силою) 2) (здатність протидіяти чому н., а також сила, ступінь такої протидії), опірність … Словник синонімів української мови
антибактеріальний — а, е. Який має здатність протидіяти розвиткові бактерій; протибактеріальний … Український тлумачний словник
відбивати — а/ю, а/єш, недок., відби/ти, відіб ю/, відіб є/ш; мин. ч. відби/в, би/ла, би/ло; наказ. сп. відби/й; док., перех. 1) Ударами відокремлювати частину від цілого. || Ударами відокремлювати що небудь прикріплене, прибите; відкривати. || чим, безос.… … Український тлумачний словник
диби — диб, мн. (одн. ди/ба, и, ж.). Дві довгі жердини з набитими на них приступками, що на них стають і ходять, переставляючи жердини. •• На диби/ става/ти зво/дитися і т. ін. а) ставати (зводитися і т. ін.) на задні ноги; б) вертикально, сторч ставати … Український тлумачний словник
